Лелеці, що заплутався у пластиковому кульку на звалищі, ще дуже пощастило. Як і морській черепасі, що застрягла у старих пластикових рибальських сітях. Її велика голова не пролазила крізь закинуте плетиво, щоб вдихнути повітря з поверхні. Ці історії закінчилися щасливо — тварин звільнили з небезпечної пастки. Проте у багатьох інших, які стають жертвою пластику, доля складається куди гірше — часто їхні напіврозкладені тіла знаходять заплутаними у міцному поліетилені, непідвладному природним процесам.
Пластикові острівці в океанах, знищені морські мешканці, пляжі-звалища — це та реальність, яку створив пластик. Він оточує нас повсюди. У виробництві одягу, паковання, наших улюблених гаджетів та багатьох інших речей. Пластик полегшив нам життя, проте за ці зручності планета платить занадто високу ціну.
8 мільярдів тонн пластику вже вироблено з часу його винаходу, і ця цифра продовжує зростати. Цього достатньо, щоб покрити всю поверхню Землі шаром, товщиною 1,5 сантиметра.
То які ж види пластику ми використовуємо у побуті, як він впливає на здоров’я та скільки розкладається пластик — розповідаємо.
Види пластику та час їхнього розкладання
Природа пластику складніша, ніж ми можемо собі уявляти. Це не просто один матеріал, а ціла родина полімерів, кожен з яких має свої особливості та час на розкладання.
PET (поліетилентерефталат) — найпоширеніший тип пластику, з якого роблять пляшки для солодкої газованої води та інші звичні речі. Від 100 до 1000 років — час, скільки розкладається пластикова пляшка. Це означає, що вона запросто може перетворитися на археологічний артефакт для майбутніх поколінь.
HDPE (поліетилен високої щільності) — ще один тип полімеру, з якого роблять пакети, каністри та іграшки. Тривалість його розкладання в природі складає від 100 до 500 років. Такі пакети здатні пролежати у землі століттями, виділяючи в довкілля шкідливі речовини й загрожуючи екосистемам.
PVC (полівінілхлорид) — пластик, який використовують для виробництва труб, віконних рам та ізоляційних матеріалів. Він розкладається від 100 до 500 років.
LDPE (поліетилен низької щільності), з якого роблять пакети, плівки та контейнери для їжі, розкладається від 100 до 400 років, забруднюючи навколишнє середовище та шкодячи живим організмам.
PP, або поліпропілен шкідливість якого вимірюється 400-ма роками розкладання, використовують для виробництва таких звичних у побуті контейнерів, кришок та іграшок.
PS (полістирол) — з нього виготовляють одноразові пластянки, тарілки та пінопласт. Розкладається від 500 до 1000 років, що означає, що він буде розпадатися на мікропластик, який потраплятиме у харчовий ланцюг протягом багатьох поколінь.
Тож забруднення пластиком — це справжня бомба уповільненої дії для всього живого на планеті, зарадити якій можливо, сортуючи пластик в окремий сміттєвий бак та використовуючи біорозкладні альтернативи.
Фактори, що впливають на розкладання пластику
Різні види пластику мають різний хімічний склад та структуру, що впливає на їхню стійкість до розкладання. Наприклад, PET (поліетилентерефталат) розкладається повільніше, ніж HDPE (поліетилен високої щільності).
Висока температура та сонячне світло прискорюють процес розкладання, тоді як низька температура та вологість уповільнюють його. Наприклад, вчені з Індійського технологічного інституту Mandi, досліджуючи як пластик шкодить природі, розробили метод перетворення пластику на водень під впливом світла. Водночас пластикові пляшки, що плавають в холодних водах океану, можуть зберігатися протягом сотень років, не розкладаючись. Низька температура води та відсутність сонячного світла уповільнюють процес розкладання.
Механічне пошкодження, наприклад, розриви, можуть прискорити розкладання пластику, збільшуючи його поверхню, що контактує з довкіллям. Так само окремі хімічні речовини, такі як окислювачі та каталізатори, пришвидшують розкладання пластику.
Деякі мікроорганізми, як генномодифіковані бактерії та гриби, можуть розкладати пластик, але цей процес відбувається дуже повільно. Наприклад, бактерія Ideonella sakaiensis, відкрита японськими вченими, здатна розкладати ПЕТ у лабораторних умовах за 16 годин. Бактерія застосовує ферменти, щоб розщеплювати ПЕТ на простіші сполуки, які вона може використовувати як джерело енергії й знизити забруднення довкілля пластиком. Проте вчені працюють над створенням мікроорганізмів, які можуть розкладати пластик більш ефективно.
Шкода пластику для навколишнього середовища
Забруднення водних ресурсів
Якої шкоди завдають пластикові відходи довкіллю? Пластикові відходи розкладаються на мікрочастинки, занадто малі, щоб їх можна було побачити. Вони потрапляють на звалища, просочуються в ґрунт та забруднюють ґрунтові води. Пластик забруднює річки, озера та інші водойми, що призводить до загибелі риб та інших водних організмів.
Щорічно в океан потрапляє близько 12 мільйонів тонн пластику, що еквівалентно вивантаженню сміттєвоза в океан кожної хвилини. Цей пластик розноситься течіями по всьому світу, утворюючи величезні сміттєві плями, які загрожують морським екосистемам.
Частинки пластику, менші за 5 мм, стають все більшою проблемою для водних мешканців. Вони не здатні відрізнити його від часток звичної їм їжі, тому заковтують і помирають від голоду з набитими пластмасою шлунками.
Вплив на флору та фауну
Пластик — справжня пастка для флори та фауни. Чим шкідливий пластик для рослин? Пластикові відходи можуть фізично покривати їх, блокуючи доступ до світла та повітря, що необхідні для росту. Крім того, пластик виділяє у ґрунт і воду токсичні речовини, які шкодять зростанню рослин і знищують біорозмаїття.
Тварини та птахи нерідко помилково сприймають пластик за їжу. Вони ковтають мікрочастинки пластику або застрягають у ньому. Особливо це небезпечно для морських ссавців та птахів.
Шкода пластику для навколишнього середовища проявляється й у тому, що токсичні речовини з нього проникають в організм тварин разом з їжею. Це впливає на їхнє здоров’я, здатність розмножуватися і, в кінцевому підсумку, чисельність популяцій.
Пластик засмічує середовище існування багатьох видів — моря, океани, річки, ліси. Тварини втрачають місця проживання і гинуть.
Мікропластик та його наслідки
Мікропластик — це дрібні частинки пластику розміром до 5 міліметрів, які утворюються внаслідок розпаду більших пластикових виробів. Це можуть бути як відносно великі, так і мікроскопічні частинки.
Цей мікропластик знаходиться практично скрізь — у водоймах, ґрунті, повітрі, навіть у нашій їжі. І це викликає серйозну загрозу для екосистем.
Потрапляючи в організми тварин, мікропластик накопичується та рухається вверх харчовим ланцюгом. Досліджуючи вплив пластику на довкілля, вчені виявили його навіть у м’язах та печінці риб.
Це порушує функціонування організмів та може призвести до їхньої загибелі. Крім того, шкода пластику проявляється й в тому, що він виділяє токсичні речовини, які впливають на здоров’я людей. Адже морські тварини, споживаючи мікропластик, передають його по харчовому ланцюжку до людини.
Шкода пластику для здоров’я людини
Ви, мабуть, не раз чули, як вироби з пластмас шкодять навколишньому середовищу. Але не багато хто усвідомлює, що вони можуть зачепити і наше здоров’я. То чим шкідливий поліетилен для людини?
Ми щодня вдихаємо й постійно контактуємо з мікрочастинками пластику. Вони потрапляють до нашого організму через їжу, воду та повітря й можуть накопичуватися в крові, легенях, тканинах мозку та плаценті. А це може провокувати хронічні запалення і навіть онкологічні захворювання. Наприклад, окремі дослідження пов’язують вплив мікропластику з підвищеним ризиком серцево-судинних, онкологічних захворювань і гормональних порушень.
Крім того, мікропластик впливає й на імунну систему, знижуючи здатність організму боротися з інфекціями.
Пластмаси містять токсичні домішки, що шкодять ендокринній системі. Це, зокрема, фталати, які пов’язують з ожирінням, репродуктивними проблемами й діабетом.
Пластикові пляшки та контейнери, що використовуються для зберігання їжі та напоїв, можуть виділяти хімічні речовини в їжу, особливо при нагріванні або тривалому зберіганні.
Ми часто не усвідомлюємо ці загрози, бо їхні наслідки проявляються не одразу. Проте ці факти підкреслюють, наскільки важливо зменшувати використання пластику і впроваджувати ефективні методи його утилізації.
Альтернативи пластику
Ми повинні зрозуміти, що залежність від пластику — це не шлях до майбутнього. Майбутнє якраз за альтернативами та збором пластику в окремі контейнери для сортування сміття й подальшого перероблення у нові речі.
Біорозкладні матеріали
Це матеріали, які розкладаються мікроорганізмами, такими як бактерії та гриби, на воду, вуглекислий газ та біомасу. Це означає, що такі матеріали не залишаються на планеті назавжди, як пластик.
Деякі з них виготовляють з рослин, таких як кукурудза, цукровий очерет та картопля. Виокремлюють також і біокомпозити — матеріали, що складаються з біорозкладного полімеру та натуральних волокон, як дерево чи бамбук. Вони можуть розкладатися від кількох тижнів до декількох років.
Ось деякі цікаві факти:
- Полімолочна кислота (PLA): PLA — це біопластик, отриманий з відновлюваних ресурсів, таких як кукурудзяний крохмаль або цукрова тростина. Його використовують у всьому — від прозорих контейнерів для харчових продуктів до біорозкладних медичних виробів.
- Біопластики на основі крохмалю, виготовлені з природних полімерів, що містяться в кукурудзі, картоплі й тапіоці. Вони відновлювані й біологічно розкладаються.
- Хітозан — це біополімер, отриманий з хітину, що видобувається з панцирів ракоподібних. Його антимікробні властивості подовжують свіжість харчових продуктів.
Такі матеріали широко застосовують для виготовлення пакетів, столового приладдя, плівок та іншої одноразової тари. Це дає змогу замінити традиційний пластик в тих сферах, де він має короткий термін використання.
Повторне використання та перероблення
Існує й інший, простий спосіб зменшити негативний вплив пластику на екологію — це повторне використання та перероблення.
Перероблення — це подрібнення пластикових відходів на дрібні гранули й перетворення старого пластикового виробу на нову сировину для виготовлення інших речей. Так, ПЕТ-пляшки, можуть стати волокном для одягу або килимів.
Проблема пластику в Україні така ж гостра, як й в інших куточках планети. Сьогодні у світі переробляють 20% пластику, у Європейському Союзі — 42%, а в Україні — лише 12,5%. Проте протягом найближчих років ринок перероблення ставатиме потужнішим і зростатиме.
На відміну від перероблення пластмас, повторне використання пластику — це відновлення й використання тари неодноразово. Це, наприклад, багаторазові термоси, чашки чи пакети для продуктів.
Перероблення й повторне використання дає змогу замкнути цикл та уникнути катастрофічного розширення площ сміттєзвалищ й ефективно економити ресурси. Тому спеціальна урна для сміття і правильне сортування відіграють не останню роль, а навіть стають найпростішим способом запобігти екологічній кризі
